Історія вентильованого фасаду або протидощового екрану
Багато людей думають, що вся концепція фасаду, що вентилюється, - явище нове. Вона була не науковим проривом, а більше поступовим відкриттям, зробленим багато століть тому в Норвегії значною мірою інтуїтивно. Цей підхід був названий «амровою технікою з відкритими стиками», оскільки він спочатку використовувався у будівництві комор. Дерев'яне облицювання мало прорізи у верхній та нижній частині деревини для дренажу води та випаровування будь-якого дощу. Наукові дослідження основних принципів вентильованого фасаду до 1940-х не проводилися. Було швидко визнано, що принципи, які використовуються у вентильованому фасаді, значно перевершують все інше, що використовувалося в той час, і ці принципи залишаються вірними і до сьогодні. Ранні дослідники дійшли висновку, що піддавати стіни з цегли або бетону впливу сильного дощу нерозумно. Пориста природа цих матеріалів діє як папір, поглинаючи воду.
Будівля Alcoa в Піттсбурзі, спочатку спроектована архітекторами Гаррісоном і Абрамовицем була однією з перших дуже великих будівель з використанням при зведенні сучасного протидощового облицювання. Ця 30-поверхова будівля була збудована в 1952 році і фанерована великими роздільними алюмінієвими панелями. Поділ давав стійкість до проникнення води. Вентиляція була представлена повітряним простором між облицюванням і основною стіною для висушування вологи. До кінця 1950-х років British Research Station (Британська науково-дослідна станція) та інші організації стали підкреслювати переваги наявності вентильованого повітряного простору за стіною. На початку 1960-х років Норвезький будівельний науково- дослідний інститут опублікував ідею вирівнювання тиску повітря в порожнині за екраном за допомогою тиску зовнішнього повітря. Було зроблено висновок, що протидощовий екран не дає самій стіні ставати занадто вологою. Терміни «принцип протидощового екрану» та «відкритий протидощовий екран» були вперше використані у 1963 році Національною дослідницькою радою Канади. Дослідження тривали в 1960-х і 1970-х роках, з уточненнями, що вносились головним чином у Канаді та Європі. До 1980-х років були добре вивчені принципи облицювання протидощового екрану. Сьогодні потенційні проблеми, викликані глобальним потеплінням, можна легко вирішити за допомогою цієї облицювальної технології.
